Закріплений новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК України) інститут «угод» є одним із найбільш прогресивних.

Питання особливого порядку кримінального провадження на підставі угод врегульовані главою 35 КПК України, яка закріпила два їх види:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Угода про примирення може бути укладена щодо нетяжких злочинів як за ініціативою потерпілого, так і підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно цієї угоди можуть проводитися цими особами самостійно або за допомогою іншої погодженої сторонами особи (крім слідчого, прокурора або судді).

При укладенні цієї угоди враховуються інтереси сторін:
- потерпілого шляхом вирішення питання розміру шкоди, строків її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, тощо;
- підозрюваного або обвинуваченого щодо визначення узгодженого, як правило мінімального, покарання та згоди сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого у провадженні щодо злочинів, які не є особливо тяжкими і внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Для підозрюваного або обвинуваченого, який погодився на цю угоду і беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, діють ті ж наслідки, що і за угодою про примирення.

Укладення угоди може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Найбільш повне врахування інтересів сторін кримінального провадження та можливість улагодження «болючих» питань (для потерпілого – відшкодування збитків, для обвинуваченого – можливість отримати мінімальне, в тому числі і умовне покарання) зумовили поширеність застосування інституту угод в кримінальному процесі більшості країн Європи, в США, з 2002 року в Росії, де за цією спрощеною процедурою розглядається до 90 відсотків кримінальних справ.

В Україні ця практика також набуває поширення. Якщо на початку року випадки укладення угод були поодинокими, то на даний час вони укладаються у кожному шостому провадженні.

Однак слід зробити такі зауваження:
- затвердження угоди вироком суду обмежує право сторін на його оскарження;
- невиконання угоди є підставою для скасування вироку, яким її затверджено, а відповідно і постановлення в подальшому нового (не виключено більш суворого) вироку. При цьому буде вирішуватись і питання про відповідальність за умисне невиконання угоди за статтею 389-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання до 3 років обмеження волі.