У Кримінальному кодексі України імплементовані норми Римського статуту Міжнародного кримінального суду

З метою приведення положень законодавства України про кримінальну відповідальність у відповідність до норм Римського статуту Міжнародного кримінального суду Верховною Радою України 09 жовтня 2024 року ухвалено Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» № 4012-IX
(далі – Закон).

Цим Законом доповнено Кримінальний кодекс України (далі –
КК України) новою статтею 31-1.

Зокрема ця стаття встановлює кримінальну відповідальність військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири, та інших начальників.

Віднині військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, підлягає кримінальній відповідальності за будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442 і 442-1 КК України, що вчинений підлеглою особою, яка перебувала на момент вчинення злочину під його фактичним командуванням і контролем або, залежно від обставин, під його фактичною владою і контролем, внаслідок нездійснення ним належного контролю над такою особою, якщо при цьому військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, знав або, зважаючи на обставини, що склалися на той час, повинен був і міг знати, що зазначена підлегла особа вчинила або мала намір вчинити такий злочин, проте не вжив дій, які повинен був і міг вжити у межах своїх повноважень для запобігання чи припинення вчинення злочину або для повідомлення про такий злочин компетентного органу.

Водночас начальник, правовий статус якого не визначений частиною першою цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності за будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, якщо такий злочин стосувався діяльності, що підпадала під його фактичну відповідальність і контроль, та був вчинений підлеглою особою, яка на момент вчинення злочину перебувала під його фактичною владою і контролем, внаслідок нездійснення таким начальником належного контролю над такою підлеглою особою, якщо при цьому він знав або повинен був знати, або свідомо проігнорував інформацію, що явно вказувала на те, що підлегла особа вчиняла або мала намір вчинити такий злочин, але не вжив заходів, яких повинен був і міг вжити у межах своїх повноважень для запобігання чи припинення вчинення злочину або для повідомлення про такий злочин компетентного органу.

Також, військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, інший начальник у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності згідно з відповідною частиною цієї статті та статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає кримінальну відповідальність за злочин, вчинений підлеглою особою.

Приміткою до статті 31-1 КК України визначено, що під військовим командиром слід розуміти особу, яка на законних підставах уповноважена здійснювати командування та контроль над однією чи більше підлеглими особами, які беруть участь у бойових діях та належать до збройних сил держави; під іншою особою, яка фактично діє як військовий командир, слід розуміти особу, під владою та контролем якої у зв’язку з веденням бойових дій перебувають одна чи більше підлеглих осіб, які беруть участь у бойових діях та не належать до збройних сил держави; під начальником слід розуміти особу, не зазначену у пунктах 1 і 2 примітки до цієї статті, яка обіймає посаду чи перебуває у становищі, що надає владні повноваження (владу) та контроль над однією чи більше підлеглими особами.

Крім того, Законом змінено назву статті 437 КК України «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни» на «Злочин агресії».

Віднині планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

При цьому, ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

 Поряд з цим змінено назву статті 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни» на «Воєнні злочини».

Так, жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій – караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людини – караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Також Законом внесено зміни до статті 442 КК України.

Зокрема геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої шляхом: позбавлення життя членів цієї групи; заподіяння членам групи серйозної шкоди; створення для групи життєвих умов, спрямованих на повне чи часткове її фізичне знищення; впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в такій групі; насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Прямі та публічні заклики до вчинення зазначених вище діянь, проголошені з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких діянь з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

При цьому у примітці до статті 442 КК України під серйозною шкодою слід розуміти заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або тілесних ушкоджень середньої тяжкості, вчинення зґвалтування або інших форм сексуального насильства, заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання.

Крім того, Законом доповнено КК України новою статтею 442-1.

Відтепер, злочини проти людяності – умисне вчинення в межах широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення: переслідування будь-якої групи або спільноти, яка може бути ідентифікована, тобто обмеження прав людини за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, статевими або іншими підставами (ознаками) дискримінації, визначеними міжнародним правом як неприпустимі; депортації населення, тобто примусового і за відсутності підстав, передбачених міжнародним правом, переміщення (виселення) відповідної групи осіб з території, на якій вони законно перебували, на територію іншої держави; насильницького переміщення населення, тобто примусового і за відсутності підстав, передбачених міжнародним правом, переміщення (виселення) відповідної групи осіб з території, на якій вони законно перебували, до іншої місцевості у межах однієї держави; зґвалтування, сексуальної експлуатації, примушування до зайняття проституцією, примусової вагітності, примусової стерилізації або будь-яких інших форм сексуального насильства; обернення в рабство або торгівлі людьми; насильницького зникнення; незаконного позбавлення волі; катування; інших умисних нелюдських діянь подібного характеру, які супроводжуються заподіянням сильних страждань, середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень чи серйозної шкоди психічному або фізичному здоров’ю, – карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

При цьому, умисне вчинення в межах широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення злочину апартеїду, винищення, вбивств – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

У примітці до статті 442-1 КК України закріплено дефініцію наступних понять:

• Під нападом на цивільне населення слід розуміти багаторазове (два і більше разів) вчинення будь-якого з діянь, зазначених у цій статті, проти цивільного населення на виконання або на підтримку політики держави чи організації, що спрямована на вчинення такого нападу.
• Під насильницьким зникненням слід розуміти арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або з приховуванням даних про долю такої людини чи місце її перебування, а так само відмову від визнання факту арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі чи приховування даних про долю такої людини чи місце її перебування.
• Під винищенням слід розуміти позбавлення життя однієї чи більше осіб шляхом умисного створення життєвих умов, спрямованих на знищення частини населення, у тому числі шляхом позбавлення доступу до води, продуктів харчування або лікарських засобів.
• Під катуванням слід розуміти умисне заподіяння особі сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання.

Термін «злочин апартеїду» у цьому Кодексі вживається у значенні, наведеному в Міжнародній конвенції про припинення злочину апартеїду та покарання за нього від 30 листопада 1973 року.

Також, цим Законом внесено зміни до статті 8 КК України.

Віднині іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які за межами України вчинили будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом незалежно від випадків (умов), передбачених частиною першою статті 8 КК України, якщо такі особи перебувають на території України і не можуть бути видані (передані) іноземній державі чи міжнародній судовій установі для притягнення до кримінальної відповідальності або якщо в їх видачі (передачі) відмовлено.

Крім того, законом внесено зміни до статей 49, 80 КК України.

Зокрема передбачається незастосування строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності в разі чинення злочинів, передбачених статтями 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу з метою недопущення звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від відбування покарання.

Також змінами до статті 68 КК України передбачено, що довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 110, 111, 111-1, 112, 113, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437-439, частиною першою статті 442 та статтями 442-1 і 443 цього Кодексу.

Поряд з тим, доповнено КК України примітками до статті 376 та 384.

Так, запроваджено кримінальну відповідальність у разі втручання в діяльність Міжнародного кримінального суду, його суддів і посадових осіб та у випадках вчинення діянь, передбачених статтями 384-386 цього Кодексу у провадженні, що здійснюється Міжнародним кримінальним судом.

Закон набрав чинності з 24 жовтня 2024 року  – з дня наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» № 151 від 23 жовтня 2024 року.

Відділ організаційного та правового забезпечення Чернівецької обласної прокуратури

 

 

кількість переглядів: 52