У процесі імплементації конституційної реформи судочинства 2 червня 2016 року Верховною Радою України схвалено Закон «Про судоустрій і статус суддів». Закон набирає чинності з 30.09.2016 року - з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Закон визначатиме організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів із забезпеченням права кожного на справедливий суд.

З метою деполітизації та забезпечення незалежності судової влади запроваджено новий порядок призначення суддів на посади та звільнення їх з посад. Зокрема, вилучено повноважень політичних органів у питаннях суддівської кар’єри, посилено гарантії незалежності суддів.

Скасовано інститут "призначення судді на посаду вперше" (п'ятирічний, так званий "випробувальний", термін для суддів). Обіймання посад суддями буде лише безстроково. Віднині питання утворення, реорганізації і ліквідації судів визначається виключно законом. Президент позбавляється повноважень щодо утворення та ліквідації судів своїм указом.

Повноваження Верховної Ради України щодо надання згоди на затримання судді або утримання його під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом передається до органу системи правосуддя –  Вищої ради правосуддя.

Законом підвищено вікові та професійні цензи до кандидатів на посаду судді, запроваджено конкурсний принцип призначення судді на посаду, уточнено і посилено гарантії незалежності та недоторканності суддів.

Так, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Обмежено імунітет суддів. Передбачено, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Щодо дій, не пов'язаних із виконанням суддівських функцій, суддя нестиме юридичну відповідальність у загальному порядку.

Повноваження щодо надання згоди на затримання судді або утримання його під вартою чи арештом переходять до Вищої ради правосуддя. Однак суддю може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом без такої згоди, якщо його затримано під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Законом спрощено систему судоустрою, яка складатиметься з місцевих судів, апеляційних судів і Верховного Суду, до складу якого ввійдуть п’ять структурних підрозділів: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд. При цьому зберігається спеціалізація судів.

Новелою є створення у системі судоустрою нових вищих спеціалізованих судів як судів першої інстанції з розгляду визначених категорій справ: Вищого суду з питань інтелектуальної власності та Вищого антикорупційного суду, перегляд рішень яких буде здійснюватися Верховним Судом.

Вдосконалено роботу органів суддівського врядування: Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та новоствореної Вищої ради правосуддя.

До компетенції останньої належатимуть повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ стосовно усіх суддів, ухвалення рішення про тимчасове відсторонення суддів від здійснення правосуддя за клопотанням Генерального прокурора, про відрядження суддів до іншого суду тощо.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України відповідатиме за добір на посади суддів, кваліфікаційне оцінювання, проведення конкурсів на зайняття вакантних посад суддів та суддівську освіту.

Для забезпечення реальної незалежності суддів Закон передбачає поступове підвищення базових розмірів посадового окладу судді до 30, 50 та 75 мінімальних заробітних плат залежно від рівня суду.

Водночас, Законом впроваджуються нові механізми стимулювання доброчесної поведінки суддів та залучення громадськості до таких процедур.

Зокрема, передбачається створення Громадської ради доброчесності, яка покликана сприяти Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, що відкриває широкі можливості безпосередньої участі громадськості у реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання.

З метою уникнення корупційних ризиків та для забезпечення принципів відкритості і прозорості діяльності суддів удосконалено положення щодо моніторингу способу життя судді, вперше закріплюється обов’язок судді подавати декларацію родинних зв’язків та декларацію доброчесності.

При цьому запроваджено нові підстави для звільнення судді, які створюють можливість очищення системи від недоброчесних суддів. Зокрема, такою підставою є порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.